Реформа статутів має закріпити нові механізми захисту прав військовослужбовців
Права людини, повага до людської гідності та дієві механізми їх захисту мають стати невіддільною складовою нового законодавства, яке регулюватиме військову службу. Водночас оновлені загальновійськові статути повинні забезпечувати військову дисципліну, ефективність командування та враховувати реалії сучасної війни.
Про це говорили учасники семінару, організованого ГО Frontline Reforms спільно з Офісом Військового омбудсмана та Міністерством оборони України за підтримки шведського урядового агентства Folke Bernadotte Academy (FBA).

Військовий омбудсман наголосила, що оновлення законодавчої бази із закріпленням у ній нових ціннісних орієнтирів має стати наступним етапом розбудови системи захисту прав військовослужбовців.
«Ми не просто будуємо інституції, а паралельно їх підсилюємо законодавчо. Крок за кроком ця еволюція створює світоглядні зміни», — зазначила Ольга Решетилова.
Під час панельної дискусії про типові порушення прав військовослужбовців і роль реформування загальновійськових статутів у вирішенні цих проблем учасники обговорили, як саме права та гарантії мають бути безпосередньо закріплені в новому законодавстві.

За словами директора департаменту юридичного забезпечення Офісу Військового омбудсмана Олександра Пашиніна, Статут має містити фундаментальні принципи, які не потребуватимуть постійного перегляду — рівність, гідність, незалежний розгляд і захист прав військовослужбовців. Натомість конкретні процедури та механізми їх реалізації можна деталізувати на рівні підзаконних актів.
Олександр Пашинін також наголосив на необхідності передбачити у Статуті різні канали звернення військовослужбовців у разі порушення їхніх прав: «Важливо закласти можливість вибору, яким саме чином людині захистити себе. Залишити те, що працює — звернення через командування. І доповнити додатковими каналами, оскільки з'явилася нова правозахисна інфраструктура — Офіс Військового омбудсмана, профільне управління Міністерства оборони».

Заступник начальника Головного управління захисту прав військовослужбовців МОУ Тарас Безпалий зауважив, що ухвалені 1999 року загальновійськові статути ЗСУ є фактично калькою радянських і принципово застарілі.
«Їхні норми орієнтовані на визначення відповідальності і покарання за проступки, регулювання взаємовідносин між військовослужбовцями, тоді як механізмів захисту прав бракує. Проблемою є і те, що чинне законодавство створене для умов мирного часу і не відповідає викликам війни», — сказав Тарас Безпалий.

Начальник Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ полковник Олександр Кутков наголосив на необхідності оновлення статутів відповідно до сучасних умов.
«Для держави і війська людина — найвища цінність. Ми маємо правильно визначити норму, закріпити процедуру її захисту і механізми реагування, які працюватимуть в умовах війни, перехідного періоду та миру», — зазначив він.
Окрему частину семінару присвятили міжнародній практиці та стандартам прав людини для збройних сил. Учасники обговорили підходи до захисту прав військовослужбовців у європейських країнах, а також можливості їх адаптації до українських умов.

Ефективна система оборони ґрунтується на повазі до прав, гідності та справедливості для військовослужбовців, зауважила Тимчасова повірена у справах Швеції в Україні Мія Рімбі: «Розвиток сучасного військового законодавства та захист прав людини є важливими складовими стійкості України й подальшої євроатлантичної інтеграції».

Співзасновниця та голова правління Frontline Reforms Юлія Марушевська підкреслила, що реформування загальновійськових статутів — це комплексний і тривалий процес, який має стратегічне значення для розвитку Збройних Сил України та інших складових Сил оборони.
«За участі міжнародних партнерів, Офісу Військового омбудсмана, Міноборони, Генштабу та громадського сектору ми послідовно опрацьовуємо положення майбутнього нового Статуту. Такі семінари допомагають узгодити ключові принципи, що ляжуть в його основу», — сказала Юлія Марушевська.
Цей захід став черговим етапом роботи над формуванням спільного бачення підходів до реформування загальновійськових статутів. Попередній був присвячений демократичному цивільному контролю.