«Пам’ять — це про вдячність»: у Сквирі встановили банер на честь військовослужбовця Сергія Гончарова

«Сергій був дуже позитивним. Ми бачилися рідко. Завжди заспокоював мене, казав, що в нього все добре, щоб я не хвилювалася. А коли воював на Чернігівщині, зателефонував, щоб попрощатися. Зав’язався дуже страшний бій», — крізь сльози ділиться пані Ельвіра, мати військовослужбовця Сергія Гончарова.

На Алеї слави у Сквирі на Київщині на честь воїна відкрили пам’ятний банер.

Сергій воював з 2015 року. Підписав контракт, бо інакше, казав, не міг. Служив на посаді стрільця-помічника гранатометника. Був нагороджений відзнакою Командувача ОК «Південь» «За оборону Маріуполя». Під час повномасштабного вторгнення брав участь у бойових діях на Київщині, Харківщині та Чернігівщині, де зазнав поранення та контузії. Довго лікувався. Рідних запевняв, що у нього все добре. У липні 2022 року, через кілька днів після повернення з госпіталю додому, Сергій вчинив самогубство. Йому було 30 років. У нього залишилися дружина та син.

У червні 2026 року до Офісу Військового омбудсмана звернулася жителька Дулицької громади Ірина Ілюк із проханням посприяти у встановленні пам’ятного банера Сергію Гончарову на Алеї слави у Сквирі. Спершу міська рада відмовила у цьому, посилаючись на те, що смерть військовослужбовця не пов’язана із захистом Батьківщини чи проходженням військової служби. 

«Мені було боляче за матір. Вона сором’язлива. Їй важко за себе постояти. Менший син Олександр також з 2018 року воює. Невістка із внуком живуть у Чернігівській області. Тому вирішила їй допомогти. Вона не просила нагород, виплат, лише поставити банер, щоб вшанувати пам’ять її сина», — розповідає Ірина.

‍

Офіс Військового омбудсмана надав роз’яснення міській раді та звернув увагу на важливість вшанування пам’яті воїнів, які нас усіх захищали. У результаті банер таки встановили.

«Культура пам’яті — це передусім про вдячність людям, які боронили Україну. Кожна історія військовослужбовця потребує індивідуального підходу. Обставини смерті не повинні автоматично перекреслювати роки служби, внесок у боротьбу за нашу свободу та пережите на війні. Психологічні наслідки війни не такі помітні, як фізичні поранення, але це не робить їх менш болісними чи значущими. Усе, що ми робимо, має починатися з поваги до захисників і захисниць», — каже Сергій Черевичний, начальник управління забезпечення реалізації захисту прав військовослужбовців Офісу Військового омбудсмана.

‍

Позицію Офісу підтримав начальник Київської обласної військової адміністрації Тимур Ткаченко:

«День захисників і захисниць — тепер одне з найсвітліших та найчистіших свят для всіх українців. Проте це також день, коли ми маємо дякувати всім, завдяки кому країна тримається. Дякувати словом, памʼяттю, а головне — дією. Велика честь допомогти Сквирській громаді робити більше заради збереження памʼяті про полеглих захисників. Для рідних, для нас всіх сьогодні це дуже важливо».

Вічна пам’ять Сергієві та всім захисникам і захисницям, які боронили Україну!