Координуємо направлення на повторний медичний огляд військовослужбовців, які перебувають на замісній підтримувальній терапії
Чинне законодавство визначає перебування на ЗПТ підставою для непридатності до військової служби. Проте такі особи продовжують потрапляти до війська. Через вимушене переривання терапії у них вже за 72 години виникає гострий абстинентний синдром. Це повністю нівелює боєздатність військовослужбовця; підвищує ризики суїциду чи дезертирства; призводить до конфліктів у підрозділах та додаткового навантаження на командирів і військову медицину.
Для розв’язання цієї проблеми Офіс Військового омбудсмана ініціював міжвідомчу роботу за участю Міністерства оборони, Командування Сухопутних військ, Центральної ВЛК та медичних фахівців, а також направив звернення до Головнокомандувача Збройних Сил України.
Перші результати взаємодії Офісу з військовими частинами і Командуванням Сухопутних військ ЗСУ: наразі 163 військовослужбовці направлені на консультації до профільних лікарів, із них 82 — на повторну ВЛК.
При цьому проблема потребує комплексного врегулювання на нормативному й організаційному рівнях. Для цього Офіс Військового омбудсмана проводить аналітичне дослідження впливу наркотичних залежностей на проходження служби. Працюємо за двома напрямами: проводимо глибинні інтерв'ю з експертами військової медицини; конфіденційно опитуємо військовослужбовців, які перебували або перебувають на ЗПТ.
Попередні результати дослідження показали:
• Військова медицина наразі повністю позбавлена інфраструктури для проведення ЗПТ. Логістичне забезпечення препаратами в умовах бойових дій ніяк не врегульоване.
• Військово-лікарські комісії мають обмежений доступ до реєстрів осіб із наркозалежністю для оцінки їхнього стану здоров’я і потреб.
• Немає єдиних діагностичних критеріїв для визначення придатності до військової служби людей із наркотичною залежністю.
Офіс Військового омбудсмана розробляє рекомендації для вдосконалення процедур ВЛК. Також опрацьовуємо питання медичного супроводу військовослужбовців, які перебувають на ЗПТ, допоки вони не направлені на консультації до лікарів і повторну ВЛК.
Кінцеві результати дослідження дадуть змогу визначити єдиний державний підхід: або повністю виключити мобілізацію людей із важкими формами залежності, або визначити для них окремий порядок проходження служби на тилових посадах. Для реалізації другого варіанту необхідно створити їм умови для безперервної терапії в цивільних лікарнях, запровадити швидке тестування у підрозділах і розвивати програми реабілітації.