«Гідність завжди перемагає»: виступ Військового омбудсмана на засіданні політичного комітету Ради Україна–НАТО
Пані та панове! Щиро дякую за ваше люб'язне запрошення. Для мене велика честь представляти новостворений Офіс Військового омбудсмана тут, у штаб-квартирі НАТО.
Сьогодні я хотіла б розповісти вам історію. Не лише історію нової інституції. А й історію про те, як країна, яка перебуває у стані війни, намагається залишатися демократичною, борючись за своє виживання.
Від початку агресії Росії проти України у 2014 році, і особливо після повномасштабного вторгнення у 2022 році, ми зіткнулися з фундаментальним питанням: як нам побудувати ефективну армію, залишаючись вірними принципам демократії та прав людини? Як нам побудувати найбільшу армію в Європі, не втрачаючи своєї людяності? Як нам захистити гідність військовослужбовців, чоловіків та жінок, які щодня виконують найскладніші місії та дивляться смерті в обличчя?
Це не філософські питання. Для України вони стали практичними.
На відміну від багатьох європейських країн, які створили інститути військових омбудсманів після Другої світової війни, в Україні такого інституту не було. Ця ідея вперше виникла після 2014 року, коли ми почали майже з нуля відбудовувати наші Сили оборони. Громадянське суспільство, військові фахівці, юристи та експерти з прав людини погодилися, що армії потрібен незалежний механізм, здатний захищати права тих, хто захищає країну.
Потім, у 2022 році, Росія розпочала повномасштабне вторгнення. Як і багато демократичних реформ, цю дискусію довелося призупинити. Нашим головним пріоритетом стало виживання. Лише після стабілізації фронту та звільнення Київщини ми змогли повернутися до цієї ідеї. У листопаді 2024 року Президент Володимир Зеленський оголосив, що створення інституту Військового омбудсмана стане одним із пріоритетів України на 2025 рік.
Протягом наступного року ми обговорювали, яким має бути цей інститут. Відбувалися палкі дискусії в парламенті, із представниками громадянського суспільства, правниками, військовим командуванням і — що найважливіше — із самими військовослужбовцями. Зрештою, ми дійшли одного простого висновку: якщо від Військового омбудсмана очікують вирішення проблем усередині військової системи (а не лише критики ззовні), то цей інститут повинен мати достатні повноваження для дієвих кроків.
Саме тому парламент вирішив, що Військовий омбудсман має діяти під керівництвом Верховного Головнокомандувача — Президента України. Це рішення ухвалили не для того, щоб обмежити незалежність інституції, а щоб гарантувати її ефективність. Адже в умовах війни захист прав не може перетворюватися на тривалий бюрократичний процес.
У вересні 2025 року парламент ухвалив Закон «Про Військового омбудсмана». За місяць Президент підписав указ про створення нашого Офісу та призначив мене першим Військовим омбудсманом в Україні. Згідно з законом, наша місія полягає у здійсненні демократичного цивільного контролю над усім сектором безпеки й оборони. Військовий омбудсман обов’язково має бути цивільною особою, тоді як у самому Офісі можуть працювати й військовослужбовці, допомагаючи нам розуміти специфіку військової служби зсередини. Ми проводимо перевірки військових частин. Маємо безперешкодний доступ до військових об’єктів, зокрема й тих, що розташовані поблизу лінії фронту. А наші законні вимоги є обов’язковими для виконання військовим командуванням. Це не просто чергова установа для розгляду скарг. Це інститут, покликаний вирішувати системні проблеми ще до того, як вони переростуть у проблеми стратегічного рівня.
Парламент дав нам один рік на створення інституції. Але ми розуміли, що українські військовослужбовці не можуть чекати. Їм потрібен був захист негайно. Щойно Президент підписав указ, наша команда почала працювати цілодобово, і 27 січня 2026 року Офіс офіційно розпочав свою роботу. Загалом за шість місяців ми отримали понад 9500 скарг, провели майже 2000 перевірок та допомогли відновити права тисяч військовослужбовців. Але самі лише цифри не розповідають справжньої історії. За кожною скаргою стоїть людина. Поранений солдат, який не може отримати належної медичної допомоги. Родина, яка чекає на інформацію. Командир, який намагається вирішити проблеми без необхідних інструментів. Військовослужбовець, який просто хоче, щоб до нього ставилися справедливо.
З моменту заснування Офісу ми зіткнулися з серйозним викликом: як захистити основоположне право на життя наших військовослужбовців у контексті війни, де смерть є професійним ризиком. Щоб мінімізувати цей ризик, необхідно враховувати багато факторів: контроль за підготовкою, якість спорядження, оперативне планування, процес евакуації з поля бою тощо. Це вимагає щоденного моніторингу. Саме тому ми створюємо спеціалізований відділ аналітики для вивчення бойового застосування військ з точки зору захисту прав військовослужбовців. Це унікальні знання, і ми готові поділитися ними з нашими партнерами.
Другим за величиною ризиком для нашого особового складу є поранення та травми. Ви можете побачити це в роздаткових матеріалах, наданих вам сьогодні: скарги щодо лікування та медичного забезпечення посідають перше місце за загальною кількістю. На жаль, військовослужбовці втрачають здоров'я, отримують важкі травми, що створює величезне навантаження на нашу систему охорони здоров'я. Ми глибоко вдячні за проєкт «РЕНОВАТОР» Комітету сектору оборони і безпеки Ради Україна-НАТО та закликаємо вас продовжувати його.
Окрім ризиків безпосередньо на полі бою, існує серйозна загроза потрапляння в полон. Наш Офіс нещодавно розробив курс з поведінки в полоні, заснований на жахливому досвіді тисяч військовослужбовців, які повернулися з російського ув'язнення. Але внутрішньої підготовки недостатньо. Ми повинні продовжувати невпинний міжнародний тиск на Росію, щоб вона повернула українських військовополонених, які систематично зазнають жорстокого поводження та катувань.
Крім того, надзвичайно болючою проблемою для українського суспільства сьогодні є трагедія зниклих безвісти. Україна активно впроваджує систему патронатних служб у військових частинах, щоб забезпечити необхідну підтримку родинам зниклих безвісти. Залучені фахівці потребують навчання, а сама система патронатних служб потребує міжнародної підтримки для розвитку. Життєво важливо підтримувати право сімей на гідне вшанування своїх героїв, що робить пошукові операції та ідентифікацію тіл надзвичайно важливими. Перш за все, це залежить від Росії: якби росіяни справді хотіли миру, як вони постійно заявляють, вони могли б хоча б забезпечити безпеку пошукових місій на тимчасово окупованих територіях.
Ці болісні реалії підкреслюють, чому наша робота виходить далеко за рамки розгляду індивідуальних скарг. Більшість порушень є симптомами глибших системних проблем, а іноді й помилкового переконання, що права людини якимось чином послаблюють військову дисципліну. Наш досвід показує прямо протилежне. Повага до людської гідності не є перешкодою для військової ефективності. Це один з її фундаментальних принципів. Для нас захист прав військовослужбовців — це не лише питання справедливості. Це питання боєздатності. Це питання стійкості. Це питання національної безпеки.
Ми допомагаємо Україні трансформувати свою військову культуру. Залишити позаду спадщину радянської армії. Розвинути лідерство замість страху. Відповідальність замість сліпої слухняності. Довіру замість залякування. Тому що сучасні Сили оборони повинні спиратися на професіоналізм, лідерство та повагу до людської гідності.
Протягом усієї своєї промови я говорила про багато прав. Право на гідність. Право на справедливе ставлення. Право на належну медичну допомогу. Право на правосуддя. Але є одне право, яке стоїть над усіма ними. Це право українських військовослужбовців на перемогу в цій війні.
Вони не обирали цю війну. Вони не прагнули завоювання. Вони захищають свої домівки, свої сім'ї, свою свободу — і, в багатьох аспектах, безпеку всієї євроатлантичної спільноти. Вони заслужили право на перемогу завдяки своїй мужності, своїй жертві та своїй стійкості. І вони заслуговують на нашу непохитну підтримку в її досягненні.
Тому що кожне рішення, яке ми приймаємо, кожна реформа, яку ми впроваджуємо, кожна інституція, яку ми будуємо, і кожне партнерство, яке ми зміцнюємо, зрештою повинні служити одній меті: допомогти людям, які захищають нашу свободу, перемогти.
Наш Офіс має простий девіз: «Гідність завжди перемагає». Для нас це не просто гасло. Це стратегічний принцип. Права людини не стоять на заваді перемозі. Вони є однією з умов перемоги.
Гідність — це секретна зброя, якої немає у нашого ворога.
Дякую за увагу!